Олексій Дорогань, виконавчий директор Офісу ефективного регулювання, у подкасті “RISE Ukraine — все про відбудову” розповів про необхідність впровадження Системи електронного управління, роботу Реєстру пошкодженого майна та роль громадськості у відбудові.

‍

Без системи електронного управління відбудова не вийде. Якщо ми будемо шукати гроші, структурувати проєкти, проводити тендери, робити громадський моніторинг на папірцях — то ми приречені. Наша відбудова має бути швидкою і одночасно прозорою. Навіть виконання цих двох критеріїв без цифровізації неможливе. Не стоїть питання, чи застосовувати “цифру” у відбудові? Є інше питання: як її застосовувати?

‍

Електронна система управління відбудовою — це наш підхід, наша концепція, яку ми розробляємо спільно з RISE Ukraine, щоб зрозуміти, як правильно побудувати ці процеси.

‍

Давайте будемо відверті, ми не починаємо з чистого аркуша. У нас є Дія, Prozorro, Prozorro.Продажі, Spending і Державна електронна система у сфері будівництва. Тому ми дивимося на те, як виглядає процес відбудови, і аналізуємо, які вже шматочки (цієї майбутньої системи вже) існують в Україні. Відштовхуючись від цього, ми розробляємо загальне бачення того, як з цих шматочків побудувати єдину екосистему цифрових рішень для управління відбудовою.

‍

Найперший етап роботи системи — це збір та інвентаризації інформації про шкоду. Це реєстр пошкодженого майна. Реєстр має стати головним джерелом перевірених даних в державі про пошкоджене і зруйноване майно. Починається реєстр з житла, з громадських будівель з лінійних об'єктів – інфраструктури, енергетики.

‍

У цього реєстру дуже багато різних клієнтів: це і органи місцевого самоврядування, і люди, які через Дію подають повідомлення про зруйноване майно, і комісії, і міністерства. Далі, після того, як буде зібрана інформація про пошкоджені об'єкти, треба буде їх оцінювати і можливо виплачувати компенсації. Це складна система, яку за один день не зробиш.

‍

Реєстр вже запущено і він готовий до використання. Що він дає? Ми зараз оперуємо статистикою, інформацію, новинами про пошкоджене майно, але люди, яким завдали шкоди, потребують більшої чіткості. Вони хочуть знати, що інформація записана до державного реєстру, що вона перевірена, що вони можуть розраховувати на ремонт або компенсацію вже скоро. І саме ці цілі має виконувати реєстр.

‍

Далі йде планування та ініціація проєктів відбудови. Це те, звідки в нас з'являються проєкти. Ми б хотіли, щоб в нас була центральна база всіх проєктів, які є. Щоб вони були запропоновані не одним агентством чи міністерством, а в нас був якийсь інклюзивний процес, коли запропонувати проєкт може і громада, й інші стейкхолдери. Це умовний “бюджет участі”, реалізований на проєктах відбудови - аби представники громад могли голосувати за проєкти, давати свій зворотній зв’язок, пропонувати ідеї. Це важливо не лише для розуміння думки населення, але й для збереження зв’язку з тими, хто тимчасово виїхав. Ми віримо, що це мотивуватиме людей долучатися до відбудови своїх регіонів та повертатися додому для подальшого розвитку країни.

‍

Щоб допомогти сформувати перелік проєктів, ми хочемо, щоб в плануванні відбудови ми орієнтувалися на дані: як і скільки людей живе тут, де вони живуть, які тут дороги, скільки людей треба вчити в школі, де правильно поставити школу, де правильно поставити лікарню. Тому ми хочемо зібрати всі ці дані, і щоб до них був доступ в при плануванні через геоаналітичний модуль.

‍

Далі відбувається відбір та фінансування проєкту, вибір виконавця. Це найцікавіше питання, тому що це про пріоритети: що ми будуємо спочатку, що ми будемо потім, що ми не будуємо ніколи. У процесі вибору проєктів для фінансування очевидно буде грати важливу роль той, хто фінансує цю відбудову.

‍

Ми б хотіли, щоб і в громадськості, і в міжнародників, і в українських джерел фінансування був “онлайн магазин” проєктів на відбудову. Ми хочемо, щоб усі проєкти були оцінені, мали документацію і були на мапі. Важливо, щоб донор міг зрозуміти, кому він допоможе і скільки це триватиме. Ця “вітрина проєктів” для фінансування, як ми її називаємо, є важливою частиною цього процесу.

‍

Наступна ключова частина — це реалізація проєкту. Якщо це будівництво, то інформація про це і так з'являється в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДССБ), відповідно треба просто автоматично підтягувати її звідти. Там також зберігається інформація щодо всього будівництва проєкту. Потрібно буде подивитися на те, як це виглядає, і показати учасникам відбудови, чи всіх все влаштовує.

‍

Перед тим, як проєкт буде завершено і відправлено до архіву і на експлуатаційне утримання, в нас має відбутися оплата робіт. Коли роботи виконані, якщо це гроші з державного бюджету, то інформація про це з'являється на spending.gov.ua. Ми б хотіли, щоб подібний стандарт до розкриття даних стосувався не лише українських грошей, але також і міжнародних.

‍

Відбудова — це великий складний процес. Це десятки, сотні організацій-донорів, центральних органів влади, міністерств і агентств. Це тисячі, десятки тисяч організацій на місцях. Це купа бізнесу. Це купа громадськості. І ніхто не вміє робити таку масштабну відбудову.

‍

Давай відверто: на яку би зустріч ти не прийшов, яке б коло осіб та не зібрав, яку би конференцію ти не провів — ти не знайдеш жодного не самозванця, який тобі скаже: я знаю як все зробити! Дайте мені мішок з грошима — я вам всю відбудову зроблю! Бо ніхто не робив масштабно відбудову таку, в такій великій країні, з такими вимогами до прозорості, відкритості, інклюзивності, які ми очікуємо в демократичному суспільстві. З такою кількістю різних джерел грошей.

‍

Це — перший раз, і зараз треба налаштувати цей механізм. Тільки не просто державний, а міждержавний. І чим краще ми його побудуємо, тим краще в нас буде продукт цього механізму, тим краще і швидше в нас почнеться, пройде і закінчиться відбудова.

‍

Ключова роль громадськості зараз в тому, щоб допомогти домовитися владі й міжнародним партнерам. Завдяки цьому ми маємо наблизитись до робочого ефективного прозорого механізму відбудови.

‍

Ніхто не знає, як організувати відбудову. В цьому діалозі пошук робочої моделі може зайняти дуже довгий час, бо бракує третього учасника, який представляє суспільний інтерес. Учасника, якого не можна запідозрити в тому, що в нього є приватний інтерес заробити на відбудові, розподіляти ці гроші неправильно, стати наступним Президентом, Прем'єром і так далі. Якщо не громадськість, то не зрозуміло, хто міг би бути таким третім учасником.

‍

Зараз громадськості це вдається. Інакше б в нас не було зустрічей і подій, в яких одночасно беруть участь влада, міжнародні партнери й громадянське суспільство. Конкретні результати будуть зрозуміли, коли буде затверджено конкретний механізм.

‍